Вот что написано в сегодняшнем номере газеты "Еконоічна правда".
Я когда читал то думал всё дожились, опять в магазины будем ходить с отрывными талончиками и ножницами, пока не дочитал до конца, там есть сноска. Всех с праздником!!!
http://www.epravda.com.ua/publications/4bb45eef04588/Мінфін почне друкувати грошіПри капіталізмі казначейська емісія носить інфляційний характер. Буржуазна держава вдається до неї в критичні періоди, коли поточних доходів держбюджету недостатньо для покриття урядових витрат. Казначейська емісія - один із замаскованих способів пограбування трудящих.
У четвер Міністерство фінансів назавжди вирішило проблему фінансування дефіциту бюджету.
Вже у травні Україна планує достроково погасити позики МВФ, відремонтувати газотранспортну систему, побудувати дороги і стадіони до "Євро-2012". І взагалі - раз і назавжди відповісти на незручне запитання: "А гроші де?".
Ось що розповів "Економічній правді" особистий астролог прем'єр-міністра Миколи Азарова. Ризикуючи кар'єрою, він розкрив деякі таємниці бюджетного процесу. Далі пряма мова.
"Ідея народилася вранці після секретного нічного засідання, на якому обговорювали держбюджет з дефіцитом 10% ВВП. Найбільший в Європі уряд ніяк не міг вирішити хитру головоломку: де знайти 100 мільярдів гривень?
У роздумах розійшлися спати. Прем'єр спав погано, переживав за країну. Снився його зненавиджений кошмар без прізвищ.
На кухні прем'єра зловтішно сміялася Юлія Володимирівна. У вітальні Віктор Федорович підписував указ про довічне вигнання Миколи Яновича з влади з формулюванням "Приберіть його...".
За спиною президента поблискував хитрим оком Сергій Володимирович, осторонь невинно дивився футбол Рінат Леонідович. Володимир Семенович методично крутив дулі і примовляв: "Ось тобі емісії". Андрій Петрович у кабінеті домовлявся з новим прем'єром.
Спробувавши розгледіти свого послідовника, Микола Янович прокинувся.
Ранок приніс полегшення. Люди без прізвищ. Але вранці пройшов дощ, і з ним повернувся гарний настрій.
"Хто є аз? Аз єсми прем'єр. Хто він такий, щоб дулю мені?" - невиразно подумав Микола Янович, і раптово його осяяла чудова ідея.
Чому гроші може друкувати лише Нацбанк? Прем'єр, ледь стримуючи радість, поліз за 64-м томом улюбленої Великої радянської енциклопедії.
Не раз уже вона виручала Миколи Яновича. Свого часу довідки про пристрій злодійського общака наштовхнули на думки про структуру податкової. Опис праць Маккіавелі дало розуміння, чим займатися в уряді. Глави про Стародавній Рим допомогли вижити при Кучмі, про Китай - за Януковича. Авось, і цього разу...
"Ось, ось воно ..." Кострубаті літери ніяк не хотіли складатися в слова.
"Казначейські емісія, випуск в обіг паперових грошей, що здійснюється казначейством чи іншим державним фінансовим органом. При капіталізмі казначейська емісія носить інфляційний характер. Буржуазна держава вдається до неї в критичні періоди, особливо під час воєн, коли поточних доходів державного бюджету, утворюваних в основному за рахунок податків, недостатньо для покриття урядових витрат. Казначейська емісія один з замаскованих способів пограбування трудящих та мобілізації додаткових ресурсів.
До періоду загальної кризи капіталізму, коли існував розмін банкнот на золото, казначейські емісія за своєю економічною природою і наслідками різко відрізнялася від банкнотної емісії, яка була пов'язана з розширенням кредиту і зростанням потреб товарообігу.
З часи світової економічної кризи 1929-33, коли був скасований розмін банкнот на золото і банкнотна емісія стала використовуватися для покриття бюджетного дефіциту, казначейські емісія вже нічим не відрізнялася від банкнотної.
У соціалістичних країнах казначейська емісія здійснюється в плановому порядку на тій же кредитній основі, що й емісія банківських квитків, відповідно до потреб господарського обороту в грошових знаках більш дрібної купюри. У СРСР паперові гроші випускаються Держбанком СРСР. А. Б. Ейдельнант."
Микола Янович швидко вловив ту єдину думку, яка давала відповіді на всі питання.
"Ай да Ейдельнант! І правда, ми ж уже 19 років ринкова капіталістична держава, а до цих пір живемо як при совку. Тепер подивимося, хто кому буде дулю тикати!", - вигукнув Микола Янович, і прокричав у трубку уривистий наказ.
Через годину, в серці Києва, на Грушевського, найбільший в Європі уряд тримав в руках роздруківку з Великої Радянської Енциклопедії.
- Геніально, Микола Янович!
- От що значить досвідчений і конструктивний прем'єр!
- Я давно казав, що в Нацбанку надто вже зарвалися!
Микола Янович, схрестивши руки, поблажливо посміхався, і відзначав, хто ще його не похвалив. Десь на задньому плані думок.
- А де друкувати будете? ...
Це безглузде питання вивело Миколу Яновича з рівноваги. Ще жодного разу в житті за квотою комуністів нікого пристойного не присилали, подумав він.
"Де? А "Україну" навіщо відбивали? Там і будемо. Федю туди призначу. Він може, якщо потрібно, і президента на ... послати. Не те що ти", - парирував він питання, і трохи охолов.
Ярошенко трохи оторопів. "Микола Янович, я ж міністр фінансів. Може, Вадика туди?", - натякнув він на свого першого заступника.
- Ти що, Федю? Навіщо тобі в таблицях копирсатись і дебілів вибудовувати? От нехай Вадик і займається. Ти що, не розумєєш? Скільки тобі потрібно буде, стількі і напєчатаєш", - Микола Янович від хвилювання переходив на улюблену білоруську.
Ярошенко зробив вигляд, що зрозумів. У заступники йому прем'єр призначив Сергія Харченка з Казначейства. Все ж таки, квитки повинні бути казначейські.
Через 10 хвилин екстрене засідання закінчилося. Микола Янович вигнав з кабінету настирливу секретарку, наказавши їй організувати указ про початок виготовлення казначейських квитків на поліграфкомбінаті "Україна".
Залишившись один, він підсунув до себе телефон без кнопок, і зняв трубку.
- Віктора Федоровича, будь ласка... Так, це я.
Через п'ять хвилин з трубки почулося незадоволене: "Ну, чого тобі ще?"
- Віктор Федорович. У мене несподіване запитання. Ми тут плануємо випускати банкноту в 1000 гривень. Ви хотіли б на тлі Лаври?...
[
!!!!!!!! Увага. Цей текст є першоквітневим жартом. Він жодним чином не створений для того, щоб образити або кинути тінь на компетентність президента, членів уряду й інших чиновників. Окремі вибачення Миколі Яновичу. З 1 квітня!
